Щаслива сімʼя — покрокове керівництво. Як не прогавити власне життя. Частина 2.

Євгенія Сербінова 5 лютого 2023

Щаслива сімʼя. Частина 2.

Зміст

Частина 1. Чому сімʼя? Адже є ще робота…
Частина 2. Як не варто вибирати.
Частина 3. Особливо небезпечні сценарії або «Так, діти, не робіть!»

3.1 Дуже популярний спосіб — цивільний шлюб.
3.2 Коли коханий одружений
Далі буде...

Частина друга. Як не варто вибирати.

Тут уже подивимося на процес вибору. Бо з одного боку, вибір відбувається спонтанно, сам собою — коли ми закохуємося. З іншого боку, кохання — це лише привід звернути увагу на те, кого ми схильні обирати.

Авжеж, закохатися — це також обрати. Хоча в це важко повірити, проте з усіх претендентів навколо ви закохаєтеся в одного, а на решту навіть не зважатимете! А чому? От чому саме ця людина, не інша? Ви ж не будете стверджувати, що просто обрали найкращу? А решта — гірші, от і пояснення. Не будете, бо це смішно. Ви не аналізували, скоріше за все, коли закохувалися. Цей вибір відбувається неусвідомлено. Ми лише потім можемо спробувати проаналізувати його. Бо це насправді цікаво.

Ми обираємо у кого закохатися завдяки підсвідомим налаштуванням. І просто знання того, що треба бути уважним до цього вибору, може значно покращити долю.

Якщо вже маєте досвід з коханням, і навіть якщо його ще не було, варто пошукати, що схожого є в тих, хто вам подобається. Які вони? Які спільні риси мають? Як схильні поводитися з вами?

Тут чую від жінок: «Чомусь мені завжди попадаються чоловіки, слабші за мене…» або навпаки: «Мені подобається, коли чоловік старший за мене, зі статусом».

Отакі усвідомлення — це класна «здобич». Адже ці узагальнення показують, по-перше, нашу відповідальність. Відповідальність полягає в розумінні, що всі випадки — не випадкові (даруйте за каламбур). Всі випадки — це наші, хай не до кінця усвідомлені, вибори та рішення. Це не «вони такі», а це я «вибираю таких». Бінго! По-друге, тепер постане закономірне питання: навіщо? З ним можна працювати, щоб випадки зрештою помінялися.

Бачите? Тут не настільки важливо, вродливі чи розумні, як те, які це люди? Які типи? Чим ваблять? Що вам найбільше в них подобається?

Одна жінка розповідала, що її завжди вабили творчі чоловіки, які прагнули подобатися усім та любили показувати себе. Вона усвідомила, що почасти тішилася тим, що попри свою популярність обранець діставався саме їй. Ясно, що за цим стояло — це був для неї привід пишатися собою. Перше важливе усвідомлення тут: їй не було важливо, який її обранець, чи вартий довіри, як ставиться до неї. Рушієм була меншовартісність, саме вона визначала вибір, хоч він нічого не покращував.

І звісно, якщо фактично досвіду стосунків немає, то все одно є ті, хто вам був більше до душі, ніж решта. Тому — вперед: аналізуйте. Насправді ні, краще відчуйте. Справжня магія в тому, щоб навчити себе відчувати, а лише потім думати. Бо підсвідоме — на те й підсвідоме, що свідомості вміло уникає, а от відчувати його легше. Полювання буде вдалим.

Наприклад, всі уже, мабуть, знають, що не варто орієнтуватися на потенційний успіх людини. Бо це зазвичай не спрацьовує. Бо успіх буде чи не буде, а саму людину ви не розгледите. Потім будете здивовані: хто тут?!

Ніколи не варто хапатися за «щось» в людині, типу «відповідальний», «турботливий», «чуйний» тощо. Зазвичай, якщо для вас одна риса настільки вирішальна, це свідчить про сильний брак такого ставлення раніше, ба навіть від батьків. І це дуже часто призводить до того, що ми кидаємося на такі прояви, як на живця, і ковтаємо стосунки, не розжовуючи. Проте крім цієї риси в людині є ще багато різного, до чого варто придивитися уважніше.

Ок, ви дуже цінуєте турботу або уміння заробляти — добре, най буде. Та не забудьте приміряти на себе ситуацію «а раптом це не зовсім так», «а раптом навпаки?» (це до речі часто трапляється). І що тоді? Все одно підходить? Чи вже ні?

Друге «не варто» — обирати пару «головою», тобто тверезо аналізувати вади та переваги людини. Просто хорошої розумної людини зі схожими цінностями і теплим відчуттям «свого». Це тепле відчуття «рідного» має також служити «червоним тривожним маячком». Про що він попереджає? Обидва випадки: і вибір радше головою, і відчуття «рідного» свідчать про відсутність найважливішої основи, якої пара тримається все життя — сексуального потягу. Якщо його немає чи він не очевидний — воно не злетить. Купа історій на цю тему, живий досвід.

Все-таки один «секретний складник» існує. Щасливі сімейні відносини неможливі без сексуальних стосунків. Сексуальні стосунки — це і секс, і всі можливі взаємні прояви ніжної уваги і кохання: як ми говоримо одне до одного, як торкаємося, як усміхаємося. Йдеться не про прийомчики типу масажів чи звабливих поз, а про щиру радість від доторку та обіймів, про живе бажання бути близько, чути голос, відчувати тепло шкіри, коротше, про насолоду від присутності коханої людини.

Пара сходиться тому, що їм хочеться одне одного. Це єдина притомна причина бути разом — бо хочуть.

Оце хотіння — як вогонь, на якому варитиметься борщ. Бувають різні каструлі, різні рецепти, різні інгредієнти. Різні господині за однакових умов зварять різні борщі. Проте борщ не зварити без вогню: в печі, на вогнищі, на плитці він все одно має кипіти й булькати).

Сім’я — не проєкт, ви не команда! Хай HR йде додому. Не можна вибирати собі пару, як колись коня на ринку. Об такий товарний підхід обпечетеся найперше особисто ви, бо вам також складуть ціну. Справедливу, може навіть високу. Проте щастя не купують, не заводять. Воно з іншої категорії.

Так, молоді люди мають стільки сексуальності, що секс легко виходить і з тим, хто просто теплий і своєчасно трапився поряд. Так, добрий сексуальний контакт можна напрацювати в парі для взаємного задоволення, буває, цього вистачає на кілька років. Але я наголошую: це компроміс небезпечний. Найчастіше не летить.

Що ж має бути? Стривайте! Не розмінюйтеся на «аби-не-сам-стосунки». Дочекайтеся, поки закохаєтеся. Це — перша умова. Закоханість власне означає сексуальну зацікавленість. Зовсім непогано, часом навіть добре, якщо кохана людина відчувається такою, що нам трохи боязно (ну звісно я про суб’єктивне переживання, не про кримінальну поведінку). Кохання не має бути дуже «ручним», «теплим» та «рідним». Це все може бути, але в основному вас має сильно тягнути до коханої людини, щоб шалено хотілося бути поряд, торкатися, обіймати, цілувати, любити. Більше, ніж знайомитися з батьками та уявляти весілля, сімейні вихідні та відпустки разом. Спочатку не плани, а пристрасть! Якщо вона є)

І от якщо пристрасть є взаємною, лише тоді починаємо вдивлятися — хто це. Яка це людина?

Ще тричі «не варто»: не треба одружуватися від самотності (ну вже час, а з ним так добре!), ані тому, що хтось довго наполегливо добивався (мабуть, так сильно кохає), і точно-преточно не варто «лікувати» так своє розбите серце.

По пунктах: менш самотньо в шлюбі вам не стане! Кажуть: «Ми маємо в сім’ї лише те, що принесли з собою». Наша самотність, безперечно, може зменшитися згодом, якщо ми про неї знаємо і дбаємо на терапії з психологом. Але загалом в стосунках людина переживає та відтворює той досвід, який має, а часом весь цей досвід про самотність. Тобто її не уникнути.

Це не означає, що людині ніколи не варто одружуватися, якщо вона схильна почуватися в стосунках по-різному кепсько. Бо всі ми такі. Але завжди пам’ятайте: ми ніколи не позбуваємося своїх проблем лише занурюючись в стосунки. Ми все загострюємо. Це нормально.

Коли вас інтенсивно добиваються, це, звісно, лестить, це дуже-дуже приємно. Проте не дайте собі задурити свою ж голову: втішена либонь ваша ймовірно занизька самооцінка — ось яка я цінна/гарна, бо кохана! … Однак згодом це піде на спад. А людина залишиться. Чи вас, бува, не відволікають приємні прояви кохання? Якщо по різні сторони розвести цю людину та її суперувагу до вас, самої людини вам вистачить? Будьте чесними. Це ж вам з нею жити.

І якщо ви не спалахуєте легко назустріч, то це лише про те, що ви не закохані. Так воно і буде. Ви точно зустрінете кохання за своє життя — що далі будете робити? Руйнувати сім’ю з дітьми, розриватися чи краяти собі серце, відмовляючись від кохання, якому важко опиратися? Таке собі…

По-третє, мабуть, зрозуміло, що починати/ погоджуватися на нові стосунки з розбитим серцем (хай там що кожен при цьому уявляє) — все одно як збиратися в похід з ногою в гіпсі. Я ж не кажу, що зламали ногу — про туризм забудьте. Згодом, пізніше, як загоїться нога, і ви зможете знову ходити впевнено. Але не раніше. Просто уявіть собі похід з ногою в гіпсі) і не робіть дурниць.